.
Серце 
(Мандрівний сюжет)

Козак у красуні питає одне: 
"Коли ж ти, Оксане, полюбиш мене? 
Цехини й рублі, чарівнице моя, 
На шаблі дзвінкій принесу тобі я!" 
І каже та, чешучи коси ясні: 
"Ворожка про це ворожила мені:
 Того полюблю i тому буде все, 
Хто неньчине серце мені принесе. 
Цехинів не хочу й рублів не прийму, 
Лиш неньки твоєї я серце візьму. 
Я серце спалю – i настойку зроблю, 
Настойки нап'юсь – i тебе полюблю! 
Замовк з того часу козак, потемнів, 
Борщу не сьорбав, саламахи не їв. 
Biн місця co6i не знаходив ніде – 
І серце у рідної вирвав з грудей. 
І серце її на ряснім рушнику 

Коханій поніс, мов данину гipкy. 
Ішов, як у снi, i тремтів, як лоза, 
На ганок ступив – i спіткнувся козак. 
І серце, упавши, спитало в ту мить: 
"Забився ти, синку, тo6i не болить?" 
                                                       1935 

<..............>