.
Глухар

Вдосвіта устань i йди на північ 
По камінню, болотах, мохах. 
Віяло хвоста розкривши рвійно, 
На cocнi красується глухар.

Подих весняної благодаті, 
Світло зірки – мов сльоза-полин... 
І глухар, чудесник бородатий, 
Мружить очі жовті, як бурштин,

Сонні хмари пропекла одразу 
Ярим блиском крижана зоря, 
І дзвенить, шалена від екстазу, 
Світанкова пісня глухаря.

Він щасливий, що живе невбого, 
Що спиває сходу жар i дзвін, – 
І не помічає він нічого, 
Бо не чує i не бачить він!

Biн співає про лілійне листя, 
Павутинку, білку та зорю, 
І мисливець, що підкрався близько, 

Із берданки б'є по глухарю...

Може, так у щастя день жаданий, 
Як сяйне моїх пісень зоря, 
І мене поцілить смерть нежданно, 
Як ота шротинка – глухаря. 
                                                  1938

<..............>