.
Вітчизна

Весь край цей, коханий навіки, 
В оздобі молочних 6epiз, 
І свіжості сповнені ріки, 
На березі котрих ти piс.

І темна діброва, де свищуть, 
Не знаючи сну, солов'ї,
І гай на старім кладовищі, 
Де предки спочили твої.

Повітря блакитно-прозоре, 
Засмага міцна на щоках, 
Діди, що в андріївських зорях 
І в сивих стрімких париках.

І жито в полях непочатих, 
Хліб-сілъ – на обрус-самобран, 
І псковських соборів стрілчатих 
Химеристе плетиво бань.

І фрески Андрія Рубльова 
На темній церковній стіні, 
І руське негаснуче слово, 
І піна у чарці на дні.

І крокви capaїв просторих, 
Де в ciнi – роздолля мишам, 
І в'язь кучерявих узорів 
На скриньках твоїх палешан. 

І діти, що в захваті щаснім 

Біжать до солдатських шеренг, 
І в давнім музеї полтавськім 
Полотнища шведських знамен. 

І сани – щоб мчали щодуху! 
І вовчий червоний язик, 
Й сережки куми-завірюхи 
На вуха закляклих осик.

І зливи – такі дощосії, 
Що плеса покрили луги... 
Затям:
Все це – мати-Росія, 
Яку полонять вороги. 
                                  16 серпня 1942 

<..............>