.
*  *  *

Такою ти мені, колись наснилась: 
Молочний сніг, немов жовток, зоря. 
Смугаста будка в далеч задивилась, 
Чиновницькі підскоки снігуpa.

Брунатний чай в кустодієвськім блюдці, 
І санний шлях iз віхольних ночей, 
І краплі сліз застиглих, що не ллються 
Із cipих з поволокою очей...

Що ж! Маю рацію: бурлака – пічку, 
А полководець – той жертовну кров 
В тo6i любив... I многі тi потічки 
Злилися в море з іменем – Любов! 
                                                          1944 

<..............>

_________________________________________________
п