.
*  *  *

Сліпий Гомер, глухий Бетховен 
І Демосфен, що з недорік. 
А хто їм рівня, хто так повен, 
Хто, як вони, до муз привик? 
То чом педант нам знай товкмачить, 
Що творчість дано тим лишень, 
Хто чує тонко, гостро бачить, 
Говорить красно день у день? 
Чи їм, не осіяним духом, 
Знайомий лиш один закон – 
Творити з щонайтоншим слухом 
І щонайдовшим язиком? 
                                                  1944 

<..............>