.
Картина п'ята 
На "Kаналі троянд" 

1

Кімната з убогою обстановкою в готелі. На стіні 
висить етюд "Туша вола ". Постарілий Рембрандт 
сидить перед мольбертом з незакінченим 
автопортретом. На постелі лежить червоний 
тюльпан. 
РЕМБРАНДТ 
Немає Хендріке, а скоро ніч.
Як хутко в цій кімнаті сутеніє!.. 
Автопортрет мій удалось мені 
3дійснити. Вже й не думав, що зігріє 
Натхнення i розвіє морок злий, 
Утішить у приниженні i скрути.. 
(Протирає очі)
Недовго й працював, а – боже мій! – 
Як знову очі запекло прелюто. 
Спішити треба. Маю п'ятдесят. 
Підступна старість, чортова холера, 
Заповзялася очі зав'язать 
Мені так само, як колись Гомеру, 
Сковавши за рядами чорних штор 
Імлаву ртуть каналів i басейнів... 
Удвері стукають.
Заходьте, якщо ви не кредитор. 
Входить принц. 
ПРИНЦ
Майстерня це великого ван Рейна? 
РЕМБРАНДТ 
(здивовано)
Так, пане мій, у нього ви. 
ПРИНЦ
        Ага!
Він тут, чаклун казковий, чарівливий!.. 
Скажи, мій друже, ти його слуга? 
РЕМБРАНДТ
Так. Пензлі мию, фарби тру дбайливо. 
ПРИНЦ
Піди скажи йому, що завітав 
До нього сам наслідний принц Тоскани, 
Жадає бачити. 
РЕМБРАНДТ 
                  Це можна, та
Не вийде він, бо точними мазками 
Закінчує картину. 
ПРИНЦ
Що ж, пожду. 
(сідає на стілець).
Потішні назви вулиць в Амстердамі! 
"Канал троянд"1! Я думав, що знайду 
Палац Рембрандта з пишними садами! 
Подейкують, він багатій i франт, 
А тут не розкші, а скоріш жебрацтво. 
Що значить це? 
РЕМБРАНДТ
                   Химерник він, Рембрандт, 
Ця бідність є нове його дивацтво. 
У нього власний дім на Бреєдстрат, 
Чудовий, пишний, з парком заповідним, 
А він живе в халупі. 
ПРИНЦ
        Вельми рад,
Що цей дивак прикинувся лиш бідним! 
Я, знаєте, в таланта з бідноти 
Не дуже схильний вірити, їй-право, 
Бо переконаний: як геній ти, 
То завше матимеш багатство й славу. 
РЕМБРАНДТ 
Це як сказати! 
ПРИНЦ
        Е, постій, постій! 
Лакею з принцем спорити негоже. 
(Дає Рембрандту золотий). 
Візьми-но краще цей ось золотий, 
Нечемний друже, й постарайся: може, 
Твій пан не буде вже такий педант, 
Бо знатність i для генія щось значить. 
Чекати нудно! 
РЕМБРАНДТ 
                  Принце! Я – Рембрандт!
 ПРИНЦ
(вражений, встає)
Сеньйор професор! Тисяча пробачень! 
Я вражений! Hi, я безумно рад! 
Даруйте тільки... далебі, не знаю: 
Що значить цей непевний маскарад? 
(Показує на обстановку кімнати). 
РЕМБРАНДТ
А те, що я в обставини вживаюсь, 
Щоб Іова писати. Це моя 
Кімната антуражна, знята мною. 
ПРИНЦ
Четвертий місяць по Європі я 
Тиняюся з метою виховною. 
Оглянув у столицях я не раз 
Церкви, палаци, кишла та ліцеї 
Й нарешті, щоб оглянути ще й вас, 
Прибув оце в Північну Веніцею2
"Учись! – велів отець. – За куций строк 
Bci дивовижі маєш оглядіти". 
Я в Льєжі бачив синій огірок, 
В Марселі – шимпанзе-гермафродита, 
У Римі папі туфлю цілував, 
А в Лондоні обідав в клубі лисих...
РЕМБРАНДТ
(сідає за мольберт i починає щось підмальовувати 
в автопортреті) 
А я в якому вигляді попав 
Miж oгipкiв i туфель в цей ваш список? 
ПРИНЦ
Сеньйор професор! Геній ваш такий, 
Як Santa Cristi3 щонайвища скеля. 
Благаю вас: хоча б мазок малий 
Од вашего божественного пензля!
Я вивіз iз Mocковії кота, 
Ну, а з Парижа – cepiю поштівок 
Для нежонатих... 
РЕМБРАНДТ 
(сам co6i)
          Бач, не просто так 
3'явився вітрогон цей непоштивий, 
Пролаза цей. А я сьогодні злий! 
Так ось To6i!
(Бере пензель i витирає його об камзол принца).
ПРИНЦ 
(жахаючись)
              Маєстро! Ви здуріли? 
Навіщо псуєте ви одяг мій? 
РЕМБРАНДТ 
Мазок дарую, ви ж його хотіли. 
ПРИНЦ 
Я написати мій портрет прошу, 
А ви камзол мій мажете!.. 
РЕМБРАНДТ 
              Їй-богу!
Це правда, що я принців не пишу. 
ПРИНЦ 
Але чому? 
РЕМБРАНДТ
                  Я живописець вбогих. 
ПРИНЦ 
Жартуєте! 
РЕМБРАНДТ
                 Ніскілечки. Ви з лож 
Вбачали королівських фавориток, 
Ви бачили, як море висік дож, 
Як кров Христова в капуцинів бритих, 
В пляшки налита, грає, як винце. 
А злидні ви хоч бачили? 
ПРИНЦ 
Hi разу.
РЕМБРАНДТ 
(показуючи навколо)
Так добре подивітъся: злидні це. 
ПРИНЦ 
Упевнений, що жарт є ваша фраза.

2

Входить кредитор 
КРЕДИТОР
Ви борг мені повернете сповна? 
РЕМБРАНДТ
Немає грошей. Потерпіть, папашо. 
КРЕДИТОР
У вас, Рембрандте, відповідь одна! 
Чекати більш не можу, воля ваша. 
РЕМБРАНДТ
Ось, батечку, залагоджу діла – 
Й черванці потечуть, як та водиця. 
КРЕДИТОР 
(сам co6i)
За частку борга цей "Етюд вола" 
Візьму. Ачей на вивіску згодиться. 
Знімає етюд зі стіни й виходить. Слідом 
за ним до дверей іде принц. 
РЕМБРАНДТ
А ви ж куди, освічений мій дон? 
Здається, вас послав ваш батько строгий 


Життя вивчати? 
ПРИНЦ 
(сухо)
    Ніколи, пардон. 
РЕМБРАНДТ 
(відчиняючи перед ним двері) 
Вам ніколи? То скатертю дорога! 
Принц виходить.

3

Увіходить Хендріке зі свічкою в руці. 
РЕМБРАНДТ
По свічку цю довгенько, як на смix, 
Ходила ти в плавучу ту крамничку! 
ХЕНДРІКЕ
Пробачте, пане, мій невільний гpix. 
РЕМБРАНДТ
Який там гpix! Ти, Стоффельс, не ягничка. 
Далеко вже тi незрівнянні дні, 
Як нас ходить за плахтою учили... 
(Обіймає її).
Ти знов була на покаянні? 
ХЕНДРІКЕ 
(ухиляється від його обіймів)
                                       Hi. 
РЕМБРАНДТ
Якась ти стала невелеречива 
Й відлюдною зробилася з тих пір, 
Коли злий піп не дав тобі причастя. 
ХЕНДРІКЕ
Жаска моя ганьба i поговір 
Вам заважкі, я завдаю нещастя, 
Я знаю це i я піду од вас. 
РЕМБРАНДТ
Не покидай мене в моїй пустині! 
І Саскія пішла, i Титус згас... 
ХЕНДРІКЕ
Зате господь, мій пане, вас не кине. 
РЕМБРАНДТ
Навіщо він мені! Якби не ти, 
Сконав би я в убогості та гижі. 
Ти, тільки ти змогла мене спасти, 
Взяла мене, дала притулок, їжу, 
Життя i труд... 
ХЕНДРІКЕ
               Hi, пане, я піду. 
РЕМБРАНДТ
Те ж саме знов! Чи можеш ти сказати, 
Що сталося? 
ХЕНДРІКЕ 
Приношу я біду.
Мене гнітить відлучення прокляття. 
РЕМБРАНДТ
Ну, завела! Послухай: не брехав 
To6i нi разу, а точніше – зроду. 
Так ось, клянусь: чим більше я втрачав, 
Тим більше мав. 
ХЕНДРІКЕ
              Але чего? 
РЕМБРАНДТ
                 Свободи! 
(Знов обіймає Хендріке). 
Не йди! Не йди! Я стану одинцем, 
Самотнім, наче труп між навіженства! 
ХЕНДРІКЕ 
(урочисто)
Утішитеся страдницьким вінцем – 
Тяжким ключем од вічного блаженства. 
РЕМБРАНДТ
О, як тебе зламали, сто проклять! 
Не плач, дитя. Забудь негоди, мила. 
Вояцькі вуса знов мої погладь, 
Як ти колись їx гладити любила. 
Присунься ближче до мого плеча. 
Геть ворогів i їxнi 6pexнi марні! 
Хай спалахне для нас ясна свіча. 
(Запалює).
Поглянь, голубко, як у нас тут гарно. 
ХЕНДРІКЕ
Де гарно? Злидні, злидні тут одні. 
РЕМБРАНДТ 
Палац не має ліпшого привіту.
(Цілує Хендріке). 
Бо ці py6iнові уста смачні 
Дорожчі за безцінні скарби світу! 
ХЕНДРІКЕ 
(вириваючись)
Не треба, пане! Ради вcix святих! 
Мені заборонили! 
РЕМБРАНДТ 
                 Ох, іуди!
Дитя моє, ти так боїшся їx!.. 
Ну, годі. Заспокойся. Я не буду. 
(Відходить од Хендріке) 
До речі, Стоффельс, наші диваки 
Тепер заводять на тюльпани моду, 
Тюльпанами забили парники, 
Тюльпанами заповнили городи. 
To6i я одного купив, прошу, 
Хоч думаю, – троянда благородніш. 
(Бере з постелі тюльпан i підносить Хендріке). 
Поглянь, який галантний хорошун! 
Ну, просто принц, що був у нас сьогодні. 
Які розкішні пелюстки його, 
Як він тремтить, немов рожевий прапор! 
(Милується тюльпаном).
Так схожий на вогонь він... 
ХЕНДРІКЕ 
(охоплена жахом)
                     На вогонь?! 
РЕМБРАНДТ
Атож: на ватру... Що тобі? 
ХЕНДРІКЕ
             На ватру?! 
(Кидається до дверей). 
РЕМБРАНДТ 
(затримуючи її)
Любове! Сестро!.. Я тобі клянусь: 
Ми викинем його... Його не стане...
ХЕНДРІКЕ 
(видираючись)
Пробачте, пане!.. Полум'я боюсь... 
Іду від вас!.. Haвік прощайте, пане! 
(Тікає).

4

Рембрандт, знесилений, сідає. Входить 
продавець фарб.
ПРОДАВЕЦЬ ФАРБ 
Я що – невчасно? 
РЕМБРАНДТ
                  Hi... сідай... сідай... 
Радий погомоніти... після герцю... 
(Розтирає рукою груди). 
ПРОДАВЕЦЬ ФАРБ 
Та ви блідий! Ви змучений! Біда! 
РЕМБРАНДТ
Дрібниці, друже. Трохи хворий. Серце. 
ПРОДАВЕЦЬ ФАРБ 
(подає йому пакет) 
Ось, пане, фарби вам. 
РЕМБРАНДТ
                 А я, чи 6ic 
Платитиме? 
ПРОДАВЕЦЬ ФАРБ 
Облиште, ради бога! 
Я сепію i сажу вам приніс, 
Ще й паленої кості... правда, трохи... 
РЕМБРАНДТ 
А – й палену! 
ПРОДАВЕЦЬ ФАРБ
                              Ви раді? 
РЕМБРАНДТ
                     А то нi! 
ПРОДАВЕЦЬ ФАРБ
А світлих фарб немає тонкотертих. 
РЕМБРАНДТ
Їx i не треба. Ти давай мені 
Bci барви старості, вci фарби смерті. 
___________________
1 Вулиця, на якій в одному з готелів жив Рембрант 
після розорення. 
2 Так називали Амстердам через те, що він розташованний 
на ста островах. 
3 Гора Святого хреста. 

<..............>

_______________________________________________________
п