.
.
У гуркоті
весняної грози
Сонет
У серці друга лопнула струна...
І вмовкла ліра. У печальній тиші
дзвенить сльоза: невмислива вона -
його душі криштальна скалка лише.
А за вікном вирує вже весна,
пасатам теплим розігнала хмари,
і п'є небес блакитних вічні чари,
сама на чари щедра і рясна.
Я на долоні розтоплю сніжинки -
нехай киплять прибоєм бірюзи.
Хай соком виноградної лози
наллються ці скорботливі поминки,
що гуркотом весняної грози
тремтять у зблиску срібної сльозинки.
1998
<........................>
/