.
.
Псалми світанню заспіваю
Отак би йшла, розкісана, у зорі,
босонож по заплаканій стерні,
коли світанок на одній струні
заграє тільки, і летять прозорі
ті звуки й тонуть у молочнім сні.
Один мій гріх - це невсипуща туга,
піснями я спокутую ії
у пору, як натхненні солов'ї
свої ладнають мандоліни туго
і шлють у небо молитви свої.
Псалми тоді світанню заспіваю
і сонцю душу вихлопну до дна,
у роси хай обернеться вона,
напоїть промінь там, на небокраї,
і стану я безжурна, як луна.
2001
<........................>
.