.
.
Злотаві
омани
Осінь.
Просинь.
Підступливі очі,
що у небо манили мене...
Я пила твої чари охоче -
сподівалася: смуток - мине.
Я босоніж ходила покоссям,
заплитала калину в вінок,
розліталась дзвінким стоголоссям,
до високих злітала зірок.
Я купалась у барвах духмяних,
що бентежили душу мені.
На світанні вогнисто-багрянім
сопілчані почула пісні...
Та на плечи упали тумани,
заплелися у коси дощі.
Осінь.
Просінь.
Злотаві омани -
і сонати твої,
і вірші.
2000
<........................>
.