.   I. Вступ

Скажу я те, що чув від Соломона - 
від наймудрішого царя царів.
Переповім, що чув од матерів,
коли душила їх сльоза солона.

Безмежно вдячний мудрецям Сіона - 
за ними вслід занадто довго брів...
Та врешті удостоївся тих слів,
що прозвучали з Божого амвона.

Я - блажен муж, бо вірю у почуте!
Як сказано, то так воно і буде,
бо істина - велична і проста:

що не робили б ми, раби Господні,
в грядущому, чи вчора, чи сьогодні, -
все, людоньки, звичайна суєта!..