.
.
     I V. Протидія

Шукав, звичайно, ліки від жури - 
і залунав дівочий сміх у домі,
і вроду оспівав я у псаломі,
і вивчене було мистецтво гри.

Втомившись врешті-решт від мішури 
(від кислих яблук як не буть оскомі?),
я знов шукав зернятко у соломі,
вином скропивши журні вечори.

Старалися даремно співаки
і кликали в постіль свою жінки,
даремно золото дзвеніло в скрині!

Поглянув я довкіл і зрозумів: 

допоки сіть плелася для вітрів,
я сам натомність став рабом гордині.