.
.
     V. Рівність

Здалось на мить, що віжки у руці,
що я зумію спрямувати долю.
Та похлинувся я вином від болю:
смерть дурнів жде, не вічні й мудреці!

Для чого ж нам тоді потуги ці?
Для чого сам себе неволю?
Для чого прикрашав земну юдолю?
Для чого шлях змінив на манівці?

Звичайно, мудрість визнана людьми,
бо світло краще від густої тьми,
бо мудрий зважує і «за», і «проти».

Але і мудрість наша - марнота:

в трудах чи в ліні проминуть літа,
а забуття нікому не збороти!..