.
.
     X V. В полоні мрій

В трудах - щоднини: вимагає рот!
А для душі - молитва не щоночі.
В нас ненаситні завидющі очі:
для загребущих рук нема субот!..

По вінця ми набралися глупот,
глухонімі, немовби поторочі:
не сіються в душі слова пророчі,
бо ми не люди, а робочий скот.

Зурочені, бо що не говори,
а ми, як завше, ловимо вітри:
в полоні мрій повіки буть людині!

А вже в житті не раз таке було:

як медом вщерть наповниться дупло,
знов знайдуть пустоту рої бджолині...