.
.
     X I X. Зарання не журися

Тож іж свій хліб, без смутку пий вино:
Господь вже наперед прирік діяння - 
і саван твій, і біле одіяння
пошиті, очевидно, вже давно.

Гіркої чаші ще побачиш дно,
та не журися, друже мій, зарання,
а звідай з жінкою ти мить кохання, 
допоки смерть вам стукне у вікно.

Що вмієшь, те у міру сил роби,
бо там, куди ти йдеш, твої раби

на посох покладуть свої десниці.

І не виважуй все заздалегідь,
бо ми, як риба, що попала в сіть, 
або у сильцях Божих вільні птиці...