.
.
X I
X. Зарання не журися
Тож іж свій хліб, без смутку пий вино:
Господь вже наперед прирік діяння -
і саван твій, і біле одіяння
пошиті, очевидно, вже давно.
Гіркої чаші ще побачиш дно,
та не журися, друже мій, зарання,
а звідай з жінкою ти мить кохання,
допоки смерть вам стукне у вікно.
Що вмієшь, те у міру сил роби,
бо там, куди ти йдеш, твої раби
на посох покладуть свої десниці.
І не виважуй все заздалегідь,
бо ми, як риба, що попала в сіть,
або у сильцях Божих вільні птиці...