Спогад
Така ця осiнь мовчазна й сумирна,
Шо навiть вiтер стриму
порив.
Сади стоять натхненнi i покiрнi,
I терпне день в облозi кольорiв.
I чутно, як злiта лист додолу,
Як шурхне птах на деревi крилом.
Iде навшпиньки осiнь ясночола,
Милуться заквiтчаним селом.
1995 р.
<.......................>
.