Прощання
Ось те, чого найбiльше не хотiлось.
Душа востанн
вiдчам
сплеснула.
Надi
спалах божевiльний згас.
I що поробиш! Пiдведись - вже час.
Не боляче. I навiть не сутужно.
Справляй же, осiнь, поминальну службу!
Втiшай мене. Кади в садах димками,
Вiнчай печаль прозорими думками,
Косим промiнням в позолотi грай,
Висвiтлюй душу, погляди вбирай,
Пiдпалюй кожне дерево, як свiчку,
Спiвай мой любовi пам`ять
вiчну!
1990 р.
<.......................>
.