.
Віктор Корж
.
Еней на берегах Тавриди
Бурлеск № 13 (продовження I)
Еней, як менеджер, моторний,
в мирських ділах - плейбой крутий,
плював на трастові контори
і на реформ глухі кути...
Міцний, немов із сталі кутий,
незбартерної за бугор,
козацьку славу повернути
затявсь над ринковий терор.
Освіту мав таку високу,
що годі й думать про низи:
як б'ють межи очі стань збоку,
нависни приводом грози,
мечем покари блискавично,
немов пророк Ілля, змазни -
і кігті рватимуть панічно
меткі підпанки і пани.
Така стратегія одвіку
сулила лаври перемог -
як сняться лаври чоловіку,
то їх не пошкодує Бог...
Еней байдужий був до лаврів -
не зробиш й віника з вінка! -
вже липше чек в мільон долярів,
ніж славословія дзвінка...
Еней свій кайф ловив предовго,
знав шал сибірьких холодин,
і воздвигав новобудови,
і в ліквідаторах ходив.
Та не нажив ні капіталу,
ні зайвих почестей, ні травм,
та свою душу на поталу
він не віддав новим вітрам.
Генсек в епоху перестрою
(процес пішов, та не туди)
зробив з держави купу гною,
тим
Тетчерисі догодив...
Еней журивсь не за шпаною
номенклатурною дурною,
що хутко замела сліди, -
ностальгував за давниною,
де змарнував свої труди.
Він в регіоні лісостепу,
чітких не маючи програм,
болотувався у нардепи,
та з тріском вибори програв.
Еней недовго побивався,
лайнувсь: «Такий електорат,
народу, щоб з пророком знався,
потрібен куш, а не талант!
Якби я виборцям в кишеньки
підкинув гривні нетверді,
де б опинились мотишенки,
відренки й чварчуки тоді?
Та й інші діячи вистави,
якою славиться наш вік,
крутили б хвацькими хвостами
в той бік, де дідько раків пік».
<...........................>
.