.
Віктор Корж
.
Еней на берегах Тавриди
Бурлеск № 13 (продовження V)
Тож зверши санкції негайно,
нехай йому оті дівки
хворобу подарують файну
ім'ям Венери-матінки,
щоб вся його ватага здохла,
пішла по тій бік Стікс-ріки,
щоб те йому навіки всохло,
чим він пишавсь аж два віки!»
Зевес подумав: «От, зміюка,
тобі давно нудить земля,
ну, взяв гевал у руки лука
і має стріли - хай стріля
допоки здатен... Є ж наука,
котру основоположив:
гріши! - інакше люта мука
для тих, кто наче янгол жив...»
Він гримнув: «Невесор! Ніколи
сього, Юнона, не зроблю,
хоч він, як шпичка, очі коле,
та харцизяку ай лав ю...
Тут інший клопіт - в Севастополь
припхався мер Москви Лужков,
я досі так і не второпив,
що він шукає там, пся кров...
І що там з чорноморським флотом,
в які небесні дзвони бить?
Це ж треба бути ідіотом,
щоб знов ескадру загубить!
Затям, Еней після... колядок
(хоч на жіноче тіло й падок,
я кожну мить його ловлю!) -
навести має там порядок,
бо благодать йому я шлю.
Знай: він за гріш свою кебету
аукціонно не продав,
в
столицю він по Інтернету
шифровку важну передав,
тобі розкрив би по секрету
шифровки ексклюзивний зміст,
та хай таємне кане в Лету,
бо твій язик - сорочий хвіст...
Щодо Венери - вгамуй нерви,
їй стежки не перебігай,
усі богині, знаю, стерви,
сію ж богиню ю лав ай...
Вона є женщина достойна,
на рандеву завжди пристойна,
серед божественних злягань
вона є Прима, так і знай!»
Юнона грюкнула дверима,
спустила одіж аж до п'ят,
доокруж зиркала ревниво,
Зевеса ладна розіп'ять.
«Авжеж, на розум ти убогий,
тримаєш не за вітром ніс,
про нас з Гефестом кривоногим
і про твої залізні роги
тобі ніхто ще не доніс.
<...........................>
.