/
/
Каторга
Годинник спинився, як серце від болю,
Ледь народились перші хвилини доби,
Знесилений довгою боротьбою з собою,
Розпалений полум'ям сумнівів і гоньби,
Він зупинився, як серце від болю...
А власник його спав міцно-міцно,
В шовковій піжамі, смугастий, як зебра.
І не снились йому ні прокурор, ні міліція:
Закон не карає того, хто хитро живе для
себе!
Лічильник його повільних хвилин
Все очікував, тамуючи гордість,
Якихось змін, якихось новин,
А сьогодні вночі самовито вирішив: «Годі!..»
І зупинився, боячись, що в тиші загримить
Біль його коліщаток на гострій грані кінця -
Тільки моторошно було відчувати в останню мить
Йому, ще живому, спокійний пульс мерця.
Той прокинувся вранці, здивований вкрай,
Довго тряс його, дивився на стрілки темні,
Обурено прошепотів: «Шахрай ти, шахрай...»
І поніс його до майстерні.
Майстер бачив на чистих руках злодійський бруд.
Розумів обличчя - самовдоволене і сите,
Та свідомий обов'язку - майстром буть -
Змушений був годинника воскресити...
<...........................>
.