.
.
     Удовина балада

Співала жінка у степу,
луна спливала,
вечірню пісню ту струмку
зоря спивала,
співала жінка у степу
про серця вроду,
багряний вечір ніч сліпу
на шлях виводив, співала жінка у степу:
- П'є голубка з голубом
синє небо з кдуба,
дрібно капає вода,
срібно долу падає.
Як побіля кдуба
тінь майнула яструба - 
стала чорною вода
плудення ясного.
Прощавайте, радощі,
прощавайте, любощі! - 
із журбою вікувать
невтішній голубоньці.
Ой, синіє сон-трава
біля того кдуба,
голубонька-удова

проклинає яструба.
Не ридає гордая,
ясну днину згадує,
як пила із голубом 
синє небо з кдуба...

<...........................>
.

п