.
.
Монолог
кривого дерева
Німо заздрю гінким, гомінким і статурним,
Верховіттям у небо заглибитись хочу,
Та зростаю лихими вітрами затуркане,
Кров терпка в моїх жилах терплячих клекоче.
Кривизна моя. Доле крута і скрутна.
Мене мучать жадання злі:
Ой би кинутись в прірву прокляття з кручі, -
Та не можу: коріння в землі.
<...........................>
.