.
Тризна
Сорочка, випрана у річці голубій,
Пропахла бистриною.
В русявім
сяйві, брате мій,
За нами поле Куликове!
Сльотою срібною блищать
Шляхи додому...
На осінь.
Тужно над Дніпром
Гудуть діброви.
Ходім,
нам знову навесні
Рівнини силу
відчувати в ременах.
Нам сотні літ, тривожних літ,
Орати землю...
Твій білий кінь давно стоїть.
Ковильні пасма дзвонять у стремена.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . .
Уздовж шляхів -
могили тих,
Хто так любив
Цю землю.
<..................>
.