ЛИСТИ З ТЮРМИ ІВАНА СОКУЛЬСКОГО
ДО ДОНЬКИ МАРІЄЧКИ
З ЛИПНЯ 1981 ПО ВЕРЕСЕНЬ 1987 РОКУ
(м. Чистополь Татарської АРСР; с. Кучино Пермської обл.)
.
ФРАГМЕНТИ (Скрижаль третя)
.
.

.
20.04.86
..
     Добрый день, мои дорогие!
     Сейчас я нахожусь в больнице, но прошу не волноваться в связи с этим - направлен для обследования. Никакой серьезной болезни у меня нет.
     Поскольку и вы там, и я здесь делали все возможное, чтобы нам дали свидание, то очень возможно, что мы его в ближайшее время будем иметь.
     Но если мы его и не получим, прошу относиться к этому спокойно Оно ведь - свидание - ничего в принципе не изменит.
.........................................
.........................................
     Пришла ли к вам весна? Хотел бы видеть, какие вы там у меня весенние. Не может быть, чтобы весна вас обоих не обновила, не принесла радости и надежды! У нас здесь (где я теперь) ночью еще большие морозы и много снега - пусть и небольшие, но горы! И все же против солнышка - видно в окне - зацвели два одуванчика (кульбабы). Будет и здесь весна!
    Перед отъездом сюда получил бандероль. За печенье-искусство большое вам спасибо не только от меня, но и от моих сокамерников.
.........................................
........................................
     Уже недалеко до Пасхи-Великодня.
     Поздравляю вас с этим самым большим христианским праздником! Целую вас радостным великодним целунком! 
     Христос воскрес! 
     Христос воскрес! 
     Христос воскрес! 
............................................
...........................................
     Мариечке. Хотел бы знать, что именно ты уже умеешь играть и что нарисовала во время каникул. Окончила ли икону и как она у тебя вышла?..............
.............................................
............................................
.......Очень прошу Вас не волноваться обо мне слишком - не так уж мне здесь плохо, как Вам представляется. Хотя, конечно, тюрьма есть тюрьма. 
     Берегите себя!
     Поздравляю с радостным праздником христиан - Пасхой. Целую.
     Передавайте мой поклон всем нашим родственникам, соседям и знакомым.
.

.
14 вересня 1986 року
.
     На цьому тижні дістав твого чергового листа, писаного вже в кінці серпня, де розповідаєш про вашу мандрівку на Самару з собакою. Листи вам справді пишу одне за одним, але вони до вас не доходять. Поки що.
     В попередніх листах ділився з тобою думками про те, як найкраще було б нам вивчати англійську мову. Чи завела ти картотеку англійських слів, про яку ми говорили? Вони мають бути маленькі, щоб зручно було перекладати, тримаючи в руці. Думаю, що при вивчанні англійсьої слід поставити перед собою конкретну мету - через рік-два вільно читати (і все розуміти!) англійською. Для цього маємо вчити ії інтенсивно, тобто прикладаючи якнайбільше зусіль. На перших порах англійській слід буде віддавати не меньше як дві години щодня. Причому не будь-яких годин, але найінтенсивніше використаних. І відразу слід братися за читання «Мо со е» (ви передплатили ії?), а всі нові слова виписувати на картки. Граматика англійської досить проста і легко зрозуміла, основних зусиль вимагатиме вивчання все нових слів, щоб набралось їх тисяч з трьох. Хай не лякає тебе це число - 3000. Коли поділити його, скажимо на 150 днів, то на день припаде всього двадцять нових слів.
     Коли ж вчити повільно, лише для оцінкі, то буде лише даремна трата часу: що вивчили, те з часом забудеться і треба буде вчити його знову і знову. Отже, найлегший (найекономніший) спосіб вивчання англійської - це інтенсивний спосіб. Повільний спосіб вивчання вимагатиме набагато більше часу.
     Чи не пристане до нашого гурту і мама - разом вивчати англійську? Троє - це вже громада, а громада - то є великий чоловік.
     Піши мені про свої успіхи. Скільки слів вже знаєш?
У нас вже давно осінь. На тлі ялин та кедрів - золото беріз. До вікон поприлітали вже синички, ціле літо їх не було видно.
     Славним було літо! Скільки хмар, розквітлих, білих, перейшло небом - із заходу на схід. А я все поглядав на них та намагався впіймати їх красу віршем. Але то, мабуть, можна було б видати лише пензлем, фарбами - на малюнку.
     Спишу тобі кілька віршів, написанних під супровід тих розкішних хмар літа.
 
Дивлюсь на квіт - квіт дивиться на мене.
Дивлюсь на небо - повні небеса.
Трави, як вітру, ріст шалений!
Посерд простору я сам.

Як перейти мені до чистих вод?
Як досягти стрімкого дня наймення?
Далекий край той, де живе народ:
Там дім збудовано й для мене!
 

*  *  *

Довільний розквіт хмар, довільнісь неба.
Довільнисть вітру і води.
Панує простір - все іде до себе!
А ти до світу всього йди.
І будь, як розквіт, як вода, як вітер.
Нехай

крізь тебе простір цей тече.
І важчає бджола, і йде додому літо,
Узявши хмару на плече.
 

*  *  *
...............
...............
Відійшла, набулася людина...
Вкарбувавсь у чорноземі слід.
Як добре, що є Батьківщина!
Як добре, що є в тебе рід!
 

*  *  *

В зажурі птах: яке ж рівнинне небо!
Мов дим, печаль цей обрій огорта.
З печалі й плачу сиві верби.
Йдучи у даль, втомилися літа.

Вода стоїть, довічну дума думу.
Їй не піти від рідних берегів.
І тільки хвилі суму -
Ідуть з віків.

........................
........................
     Буде в мене таке прохання. Списуй мені по одному віршеві з тих, що їх повернуто після закінчення слідства. Хотів би порівняти їх з тим, що маю тепер. В четвертому номері журналу «Природа» є цікава стаття «Этапи развития сознания» (приблизно так заголовок). Думаю, що вона зацікавить тебе так, як і мене.
.........................
........................
     Обнімаю, цілую. Іван
.

.
13.09.87
.
     Слава Господу нашому Ісусу Христу.
     Добрий ранок, Марічко! Маємо сьогодні неділю, як проводите ії з мамою? Куди мандруєте сьогодні? Може, в ліс по гриби? Вже, мубуть, в вас над Дніпром настає осінь. Тут вона вже дійшла своєї віршини.
............................
............................
     Добрий вечір, Орисю! Вітаю вас в новій нашій неділі. Закінчивши розмову з Марічкою, озиваюся до тебе......
.............................
.............................
     Ваші з Марією листи я дістаю регулярно і думаю, це несправедливо: я маю можливість діставати од вас листи, а ви од мене - ні. Як бачиться, оптимізм твій 
(і, мабуть, Маріччин) поволі спадає, як осіннє листя. З Москви ти писала, що 
попри все, настроєна оптимістично. Тепер же у вас, я і у мене, «залишилась 
тільки надія одна» (1)!
     Пишеш, що ті три роки мають бути зняти, а я оце тільки взнав ( в зв'зку з амністією), що не вони - ті три роки, добавлені, але навпаки - до них додано ті п'ять літ, що залишались. За вироком від 30 серпня 1985-го у мене 8 літ, 9 днів плюс п'ять заслання.  Отже у мене немає і третини відбутого терміну (ті п'ять, що відбув до порушення третьої справи, до уваги не беруться). Отже, ті три роки сиджу я вже тепер. Ще в березні чи в квітні дістав був відповідь-повідомлення з ЦК КПСС, куди я протягом двох останніх літ нічого не писав? «Заявление направлено в Прокуратуру СССР». Чи не відповідь це на мамину заяву (2)?
     Щодо моїх інших умов перебування, то прошу не надавати тому великого значення. І не перебільшуйте моїх тутошніх труднощів, вони не більші вашіх.
...............................
...............................
.....Для мене передплати оформляти не треба, я вже зробив. Мені ж це простіше, ніж вам - не виходячи з камери. Передплатив 14 видань, аби тільки встиг перечитати! Москоу ньюс, Известия, Молодь Ураїни, Літ. Україна, Лит. газета, Вопросы лит., Наука и религия, Новий мир, Творчество, Сов. музей, Дружба народов, Вітчизна, Жовтень, Вопросы философии.
     Спишу кілька віршів (про літо і про осінь).
...............................
...............................

*  *  *

Рослини сум під вересневим небом.
Схилилась тиша, слухає той сум.
 

*  *  *

Ноче, де твої очі?
Ноче, де твоя ніч?
Серце спочити хоче,
далечі чути річ.
Ноче, прийди, засвітися!
Совою - без тебе дім.
В зоряній висі висне твій вічний німб.
Ноче, мов крига - тиша.
Всюди замети лежать.
Слово і колишнє висвітить світло вірша!
Світу (всього) не досить. Не досить, що є тепер!
Ночі розпущені коси...
Час біля серця вмер.
Ждеш, поки випадуть роси....
..............................................
..............................................

     До побачення, До зустрічі! (Колись вона та буде!) Цілую. Іван.
____________

Примітки:

     1. Це був один із найважчих періодів тюремного ув'язнення Івана Сокульского - шість місяців 
в одиночці.
     2. Влітку 1985 року Івана привозили на чергове перевиховання у Дніпропетровськ, після чого він отримав додатково три роки ув'язнення за «хуліганство» (нібито побив співкамерника шваброю). У
цей же час в місцевій пресі з'явився ряд публікацій, у яких було сфальсифіковано Іванові показання. 
На знак протесту він оголошує сорокаденну голодівку.
     Зібравши всі ці матеріали, Орися Сокульска подає заяви від себе і матері на ім'я Генерального секретаря ЦК КПРС М. С, Горбачева, після цього родина згодом уперше отримала триденне 
побачення з Іваном. 

.

Iван Сокульський
(1940-1992)
.
<.................................................>

п