.
                                                                           23 грудня 1984 р. Дніпропетровськ 

     Дорога Людмила Іванівна! 

     Всі ці дні, як повернувся з Москви, перебуваю під нездоланним враженням від зустрічі з 
Вами. Стоїте Ви перед моїми очами, Ваша кімната, де все пронизане Кедріним, весь час
 
думками повертаюся до Вас, навіть не можу засередитись, аби працювати. То вирішив
 
написати Вам. Може, поговорю з Вами на аркуші паперу, - й заспокою мою бідолашну
 
збентежену істоту.
 
     Як пішов я від Вас тоді, 19.X I I., то одразу поїхав на Пушкінську, в магазин «Друкарськи машинки», – і мені там дуже поталанило. Я купив аж дві пачки (по 1000 арк.) чорної 
копірки і 12 чорних стрічок (лент). Тепер нам цього добра вистачить на рік-півтора. Я це
 
Вас дуже прошу нічого для мене не діставати й не морочитись з посилкою, а ті 10 крб.
 
хай Вам будуть для гостинців від мене на Новий рік, чи до Дня Вашого Народження
 
(адже я тепер знаю, що Ви народилися 31 грудня 1908 за ст. стилем, або 13 січня 1909 за
 
новим – так же?).
 
     Прочитав я й Іріні Миколаївні показав ті три главки, що Ви мені люб’язно подарували. 
Нам вони сподобались. Пишите Ви просто і точно, випукло, об’ємно, умієте 2-ма – 3-ма 
словами створити повноцінний образ. Напр., Фадєєва. Я вже не кажу про Анну Андріївну. 
А, Антокольский! Це точно він! Викликають щем у серці Ваші спогади про дитинство. 
І дуже гарна річ – «Именинний пирог». Якщо дозволите, я спробую запропонувати цей 
етюд «Дніпру вечернему» (або «Днепровской правде») – до Дня народження Дмитра 
Борисовича (і про себе) – зробите цим неоціненну послугу російскій літературі. 
     Уже нині неупередженим людям, справжнім шанувальникам російскої поезії ясно, що 
Дмитро Кедрін – класик, що його спадщина увійшла назавжди до скарбниці російської 
поезії і, ширше, - російської культури. 
     Ігноруйте, гордо відкидайте жалюгідні спроби недоброзичливців Кедріна пошкодити 
його пам’яті. Ці людці караються власною неспроможністю наблизитись хоча б до рівня щиколоток Кедріна. Через це й сатаніють! 
     Їх катує їхня ж амбіція, бо вона безпідставна, порожня. Вони лютують бо Кедрін 
залишився, а вони ні. Кедрін залишився назавжди в історії російської поезії. І з тим 
залишитесь й Ви, Людмило Іванівно, бо Ви завдяки Вашій подвижницькій праці по 
збереженню, пошуку й публікації його творів незаперечно входите в поняття «Кедрін». 
Дмитро Кедрін – великий (скоро цей епітет стане загально визнанним) російський поет. 
Поезія й ім’я його – безсмертні. Разом з ним безсмертні й Ви. Будьте гідні цієї свідомості. 
     Я казав Вам, коли був у Вас, і ще з більшим переконанням кажу це тепер, що наша 
перша зустріч поселила в моєму серці й душі почуття осяйної радості. Я Вас шанував, 
поважав, високо ставив, любив заочно, а тепер, коли наяву зустрівся з Вами, всі ці 
почуття поглибилися, зміцніли, стали більш дійсними. Ваше обличчя української 
степовички, з милими скіфсько-сарматськими рисами, мені до болю рідне. Ваша праця, захоплення, сподівання, мені близьки і зрозумилі. 
     Бажаю Вам здоров’я, наснаги, високої працездатності і якнайоптимальніших результатів 
у здійненні задуманого. 
     Ірина Миколаївна вклонюється Вам і шле якнайсвітліші побажання. 
     Світлані Дмитрівні та іншим Вашим рідним наші Новорічні поздоровлення. 
     З Новим роком! З Днем Народження! 
     Схиляюсь перед Вами, цілую Ваші руки. 
                                                                           Гаврило Прокопенко. 
     P. S. 
     Ви за 50 років не забули рідної української мови, говорите цілком вільно, як я 
переконався. То віднині писатиму Вам по-українському. А Ви пишить російською (щоб 
не заважала думка про помилки) Згода? 

.
<...................>

_____________________________________________________________________________________________

 

п