.
* * *
З небес пливе, щемливо б'ється карійон...
Яка краса у переливах дзвонів!
І виноград озвався синім сміхом грон,
налитих сонцем, у яси в полоні.
А над Самарою опара сірих млак
колишеться і застигає мряво.
Ярило квітне яро, наче дикий мак,
проміння сипле у шовкові трави.
А я застиг, як пень, не здатен і на крок:
посеред сплеску наче казка дива,.
та бачу Смерть; вінчальний одягла вінок,
мов наречена, - жде криваве жниво...
2000
.