.
*  *  *

З небес пливе, щемливо б'ється карійон...
Яка краса у переливах дзвонів!
І виноград озвався синім сміхом грон,
налитих сонцем, у яси в полоні.

А над Самарою опара сірих млак
колишеться і застигає мряво.
Ярило квітне яро, наче дикий мак,
проміння сипле у шовкові трави.

А я застиг, як пень, не здатен і на крок:
посеред сплеску наче казка дива,.
та бачу Смерть; вінчальний одягла вінок,
мов наречена, -  жде криваве жниво...

                                               2000


.
п
>

__________________________________________________________