.
.
* * *
Тремтіла райдуга
у ластівочки на крилі,
під сріблом рос
упали на коліна трави.
А мати помідорів назбирала,
зросивши синю сукню до колін.
Поклала їх, блискучі, на торілку.
А небо ж розсіва ультрамарин.
Підводить сонях
стомлену голівку,
струснувши з себе сяйво крапелин.
>
.