.
.
* * *
Я справедлива, добра, вольова,
терпляча,
вipю в людяність i в розум.
Та я, та я...
Розкішні є слова,
щоб одягтися в них перед собою.
Багато слів
й фантазія жива,
i самолюбство тішиться одважне.
А я - лиш я
ота, що прожила,
що з-за плеча всміхається
безстрашно...
Meнi за неї інколи болить,
коли прозрію,
в правді заблудивши.
Та протікає через пальці мить,
лиш гіркоту на згадку залишивши.
І я себе ніяк не дожену...
Кручу люстерко аж перед очима,
та жінку цю кумедну не збагну,
яка сміється тій, прожитій, в спину...
А третя жінка у мені cпiвa,
у мpiю вірить, аж до хмар злітає,
та хто їй заважа, вона не знає,
та, iз учора, чи оця, жива...
А божевільні будні за вікном
у суєті людській невтішно-втішні.
Мов кольорове крутиться кіно,
й сміюся я, коли уже не смішно.
<......................>
.
______________________________________________
|