.
.
* * *
Я люблю проводжать поїзди.
Надвечір'я всміхнеться до мене.
На пероні залюдненім темінь
ще відточує свіжі сліди.
Я люблю проводжать поїзди,
розшифровувать вранішні лиця,
співчувати погаслим обличчям.
Все спішить, поспішає. Куди?
...Я вдивляюся пильно крізь час -
стисне серце від погляду злого.
Обважніло потоне журба
в пустоті голосного перону.
Це було, це було не зі мною...
Просто дуже люблю проводжать.
І вдивлятись в холодні купе,
і випитувать погляди стрічні.
Сніг все пада незмінно-одвічний...
Й знову поїзд кудись відійде...
<..........................>
.