*  *  * 

     Минула зима. Вже друга врєнна 
весна надворі. Субота 83-я.

Надворі вже тепло стало,
Сонце з неба пригріває,
І ласкавий теплий вітер,
Вітер з півдня повіває.
Теплий вітер тихо віє.
Сонце ясно світить.
А де ж зараз мої любі
Коханії діти?
Чи то живі? Чи здорові?
Чи, може, й немає?
Бо два роки скоро буде
Як вістей немає.
Друга зима поминула,
Та не мина лихо.
Все та ж печаль, все те ж горе...
Коли ж буде тихо?
Коли сонечко загляне
І в мою хатину?
Коли вістку я почую
Хоч одну-єдину?
Вас кохала, доглядала,
Як в садочку квіти...
А де ж тепер сини мої,
Любі мої діти?
Може, десь лежать убиті
На кривавім полі,
Чи конають десь сердешні
У ката в неволі?
Коли вбиті чи конають
У ката в неволі -
Доля

моя нещаслива,
Гірка моя доля!

          14 березня 1943

.
<.......................>
.
п
________________________________________________