.
.
* * *
На палючім морозі
Біло цукриться сніг,
П'є із черепа розум
Як вино печеніг.
Що ж піду - божевільний,
Вільний Богу й собі,
В цій великій давильні
Не забуду любить.
Буду рівним і правим,
Як на скрипці струна.
Знов деревам і травам
Наречу імена.
Прийде вечір незрячий
І пелюстки зімне.
«І за ким це ти плачеш?» -
Запитають мене.
І душа моя нова
Буде чиста й свята.
І ніякого слова
Не осквернять уста.
1976
<.......................>