.
.
    *  *  *

На палючім морозі 
Біло цукриться сніг,
П'є із черепа розум
Як вино печеніг.
Що ж піду - божевільний,
Вільний Богу й собі,
В цій великій давильні
Не забуду любить.
Буду рівним і правим,
Як на скрипці струна.
Знов деревам і травам
Наречу імена.
Прийде вечір незрячий
І пелюстки зімне.
«І за ким це ти плачеш?» - 
Запитають мене.
І душа моя нова
Буде чиста й свята.
І ніякого слова
Не осквернять уста.

                       

1976

<.......................>