.
.
Михайло Романушко
Концерт для самотнього голосу
Частина I. Спокійна вода
1. Монолог на мигах
Коли горло згоріло
оцтом і жовчю -
говори, душа моя, говори -
яке ж було слово на початку?
Чи не те, яким руки зв'язані
розмовляють?
Не називай!
Хай відпочине в мільярдах ротів пережоване...
Дай мені руку - я долю свою прочитаю.
Нічого втішного, нічого втішного...
Крім тиші.
І лежать дерева, помордовані сокирою,
там, куди ми не підемо,
жайворонки в сонячного дзвона дзвонять,
у вибалку коні пасуться
і пахне полин
Скіфією...
Дай
мені руку!
Коли починаються слухові галюцінації -
єдиний вихід - ввімкнуть звук на повну потужність,
і тривати загорнутим у мовчання
по той бік,
де прогулюється годинник.
І мить довга, як потяг.
.
>
.