.
.
Михайло Романушко
Концерт для самотнього голосу
Частина I I I. Елегія зі змінами темпу
2. Душа моя знає
Сонячно.
По долоні повзе сонечко.
Траєкторія руху -
слова не сказані,
мовою, якої немає.
Зачинено.
Стукати не треба.
«Сонечко, сонечко,
полети на небко
полети,
там дітки
збирають ягідки...»
...Цікаво
чи магнітна головка запам'ятовує
звук, що стих?
Смерть - вимкнутий магнітофон.
І хрумтять під ногами
червоні надкрилля
з чорними крапками
у вершинах трикутника.
Ну куди ти,
куди ти повзеш, комахо;
бичиш - брук забруковано червоно,
ну
куди ж ти?
...Сіло на руку.
Не кусається.
Ваша рука -
найнаійніший аеродром.
Душа моя знає.
І сонечка.
<.......................>
.