.
.
Михайло Романушко 

Концерт для самотнього голосу 
Частина I I I. Елегія зі змінами темпу 



4. Будемо потім

Камінь забув свій холод,
коли сонце
його по голові погладило.
Щось легеньке
нечутно сіло в розколину,
запалило свічку зелену,
чекало.

Будемо потім легкими
сніжинками часу
над ті далекі кохання вертатись,
шукати хвилин
з відбитками наших пальців
сплетенних,
з відбитками поцілунків,
з відбитками
пам'яті, розірваної на дві половини.

З годинників час потече живицею.
Геть до нескінченності,
сповільнено,
навмання над нами пропливе вересень
в білих прожилках хмар.
Замовлю

собі темні окуляри
і стану вечорами дивитись на ваше вікно.

Так от як воно безлюдно - 
ні душі в очах.

...будемо потім...

<.......................>
.

п
_____________________________________________________________