.
.
Михайло Романушко
Концерт для самотнього голосу
Частина I I I. Елегія зі змінами темпу
4. Будемо потім
Камінь забув свій холод,
коли сонце
його по голові погладило.
Щось легеньке
нечутно сіло в розколину,
запалило свічку зелену,
чекало.
Будемо потім легкими
сніжинками часу
над ті далекі кохання вертатись,
шукати хвилин
з відбитками наших пальців
сплетенних,
з відбитками поцілунків,
з відбитками
пам'яті, розірваної на дві половини.
З годинників час потече живицею.
Геть до нескінченності,
сповільнено,
навмання над нами пропливе вересень
в білих прожилках хмар.
Замовлю
собі темні окуляри
і стану вечорами дивитись на ваше вікно.
Так от як воно безлюдно -
ні душі в очах.
...будемо потім...
<.......................>
.