Примітки

     1. Романушко Михайло Васильович - дніпропетровський поет-дисидент, творча активність яхого приходилась на 60-70 роки XX століття.
     2. Тексти поєзії Романушки Михайла Васильовича  були даровані для цього сайту пані Сокульською Орисею Васильовною- дружиною відомого українского поета Сокульського Івана Григоровича (1940-1992) - багатолітнього політв'язня та правозахисника.
     3. Доводимо також до свідомості, що в означені тексти війшли твори Михайла Романушки, надруковані в нелегальному машинописному альманаху «Пороги» (1989):

     4. Маючи на увазі можливість підвищеного інтересу до творчості Михайла Романушки, подаємо тут, у примітках, ще два вірша поета (переписаних нами з листа Михайла до дніпропетровскього поета Гаврили Нікифоровича Прокопенко - листа було написано 
приблизно у 1968 році):
 

   *  *  *

   Палахкотіння теплих тіней
   У світанковій півімлі.
   Вже пригаса. Ця ватра гине,
   ЇЇ не буде на землі.

   І тане постать у тумані,
   І бліднуть бляклі плями лямп...
   ...(А може то була омана,
       Що гідна театральних рамп?)

   Ти йдеш. І сміх - в твоїх колінах.
   І диха тугою чоло.
   Що ж. Прощавай. Ця ватра гине...
   Ії ніколи не було...
 
 

   Тисячам спалених

   Чавунні рейки ізограв
   Собачи язики рожеві
   І гравій біло вкрився сіллю
   Спекота стомлено сопе

   І не зважає, як нестерпно
   Ліниво виплавляє плин
   Благеньких відчувань і дум
   Спустошена ливарня мозку

   (В холодній карстовій печері
   Уже мільони років крапля
   Ніяк не продовбає брилу...)

...Епоху сонце важко котить
   По коридорах алегорій
   В маленьку комірчину суті.

         Потрібно відзначити, що майже повна відсутність розділовіх знаків, застосована поетом у неримованому сонеті «Тисячам спалених», гармонічно поєднується з метафорично-нігілістичним настрієм катренів та терцетів. 

                                                                                           Олександр Кобринський

.

п