.
Володимир Селiванов

Нiби-то

Майже інтелектуальний екскурс
через ґенезу еволюцію, революцію
і через защібки переколоченої душі всюдибіч...

Нiби-то – 1

Ніби-то воли половії йшли.

На рогах круту долю несли.

Знеслося всесвітнє яйце – Україна.

Мати й дитина.

Запеленали відерце.

Серце на ніч не просилося.

Біля груші вмостилося.

Рости, рости, велике.

З ранком прийде заковика.

Ніби-то – 2

Ніби-то голічерева життя починається.
Мурахи повзуть в заметіль.
Заметіль – у вулики.
З вуликів – народна освіта.
На півкопи бита та ясна. Та красна.
Пирогами шита.
Буквар. Телесик. Вчителька:
– Природа – мати. На півпензлика – соняшник.

На півсонечка – ластівка...

До щоки – сім'ячко, а до губ – вим'ячко...

Ніби-то – 3

Народився ти – підзашпорочок з-під куріпок неза-
спаних.

На трьох долях не лялечка.
Часник і каталочка.
Сієм жито в череду череду у лободу.
Кренделик у ґенделик. Весілля з химерик.
Настя і Василь. Хліб і сіль.
Курка несушка. Чубарик Петрушка.
Грім молотили. Долю дурили.
Як нап'ємось, свиснем,
Тай вср...ось...

Ніби-то – 4

Сіялася композиція та у хана та Батийовича.
З-поміж стріл та звір'я кожух стелили,
Тотем-батька молотили.
На півкісточки. На півдристочки.
Постмодерна хвилька. На автора ковилка.
Летів ґедзь на Дінець. Козаки йшли.
Як Хвесько відстав у сім отав,
ще й дитя знайшли.


Ніби-то – 5

Історія козача не ледача.
Кричача, дрижача, нетудип'яча.
Півщоки боліло. Півщоки не сміло
Долю забувать.

Як Батурин зріли, вежі погоріли всіх зачать.
Перепілочки сидять, гомонять.
Тут Богдан булавою історію пише.
Славу колише, аж схлюпнув.
Кинулись усі – діжа в молоці.
Посеред – оселедець, а дитя – нема...
Буде долі перець.

Ніби-то – 5а

У центрі мирського возу – людина.
Законопачена. Тричі зчудачена.
Перекопилуплена, недолюблена.
Штанці на одній рябій ниточці.
Нога у макітроньці. Вареники летять.
Дні гомонять.

Філософії рать вся повисідала

і давай метикувати, з чого світ починати,

як в коморі засмажка, з-під олії зашкварка,
хмари розганять.

Ніби-то – 6

Сашко – філософ.

З гірських покосів спіймав зорю.

На осінньому меду.

Трохи спантеличену, трохи напівздичену.

Українізовану, латинкою пише,

Інтернетом дише.

Буття-щастя пролітає.

Суті Божеської ніхто не знає.

Тільки біля припічку та й на окантовочці,

материна лінія, що на всі віки...

Сісти біля каменю.

Зникнути сльозою, пір'ячком мести...

Ніби-то – 7

Біля каменю два воли жито молотили,

словом дріботіли.

Як продать країну за великі гроші.

Бо без грошей і в Америці кусають гуску воші.

А у поросяти – двері від теляти просто в Банк.

А тут танк.

– Ми вас розстріляємо.

... Без іронії дулю не крути.
Лиш кроти у національному жупані.
Гроші ж наші завжди п'яні, як вже не верти...

Ніби-то – 8

Любов народжувалося мудро.
Бордова, крем'яна, сувора.

На криші дірочка, свистить сопілочка.

Як заведе тебе туди – джмелі гудуть як з лободи,

А у очах полова. Проста розмова про любов.

Не вистачить усіх підков, щоб розум тихо провести.

Палімо всі мости і кидаймось у несвідоме.

Отам дадуть скоромне. І пиво з медом. И гопака.

Бо доленька у нас така...

Ніби-то – 9

На відтинку шматочка втоми.

Історія не знала скороми чуттями заправлять.

Все ішло, як йшлося,

Все клопоталося, верзлося,

Бастилилось, гетьманилось,

Оунилось, зіштанилось,

потроху переганялось

й давай місити знову.

Якби ж то не полову...
... Отож у нас і очі косі,
І дні на підтюпець всі босі,
в лікарнях їсти не дають...
До магазину путь через кишеню сита...

Ніби-то – 10

Я просто хотів дискурс у морі розвести.

А тут от постмодерн втопився каченям

Й у підводний човен випер.

Оказія на троє літер.

Сніданок тихий із борщу.

Грішу на Ейфелеєву вежу.

Вона псує менталітет.

І український дискурс шиє на тараню.

Усі фіранки поніміли відкрить затятих.

Везуть узвар пикатий суспільством заправлять,

а інтелектом поганяють.

Ну й мать...

Ніби-то – 11

Що треба? Від Монтеня – півнеба.
Від Верлена – галузку.

Від Шекспіра – мотузку сюжетом управлять.
Богдан-Ігор Антонич, тонкий мислі погонич,
хай над ставом стоїть

З Прустом погомонить як шипшиновий цвіт...
Кароокий мед пить...

Ще Пелевін, Сорокін, Міллер

глибокі яруги життя обминають.

На бричку складають напівтексти століть.

Майстрові багато не треба, щоб із каменю диво

сплести...

Ніби-то – 12

Я завжди захлинався Лесею.

Я знаю, що "На полі крові" чи "У катакомбах"
жито не сіють...

Однак є щось велике у генія,

коли слово окреслює видимий смисл,

а всього не розкриє ніколи.
Так і лишається натяком вічним
на прозріння людського "Ego".

Або ще Коцюбинський – сопілкова метафорна
смута після рясного дощу. Завжди свіжо...
Геніально іронічний Іван Котляревський –
квітка українського художнього щастя.
Я пишаюся ним...

Ніби-то – 13

... Ніби-то сопілка Лукаша.
Везувій нишком завезли на пост ДА1.
Міліціонер суворо перепустку передивлявсь.
– Таке усе шкеребертом задува.
На історичних трасах хоч по суботах не чергуй.
Інстанції, начальники, тюрма...
А тут ще дичка на третім полігоні
сп'ялася як наречена, хоч жениха веди. ...
З ракетою "Зенітом" не злягалось як завжди.
Мабуть, півкварти вшкварить, історію,
щоб розсугєстивувать, знов мать...

Ніби-то – 14

Тихо у вусі час колише надію.

Усі українські поети за скатертиною совісті

позасідали.

Вже премій немає. Все самодостатньо.

Висівається, родиться, продається.

Крамниця "Хліб-книга".

На буханчики жанри роздають.

На класичний дискурс попит піднявся.

Таки еволюція методів – це спіраль.

По копійці – сонет. Хочеш пиши, а хочеш – і ні.
Є лише джерело духовного світу.

З пташенятком тріпотливим, з розумом

неграйливим.

А коли обтешеться, буде і Парнас...

Ніби-то – 15

Ой в полі, полі сам Господь ходив.

Тім'ячко роду водив.

З-під плугасика – два Івасика,

А з-під борони – дві Марії із води

віночок колотили, марену сушили.

– На тобі, Настенько, доленько ледаченько,

Щоб не кумарилось, щоб не ударилось.

А ми по коноплю, а ще й по сирівцю.

Цивілізація. Глобалізація...

Щоб жито не кололося.

Чи виговіє доля вся...

Бо там за покосами, сидимо всі босі ми...

Вечір. Ніч.

Полізти б на піч, так собака гавкає.
Кого це там несе?

Ніби-то - 16

СП. 04 02 2007-02-04.

НАЙБІЛЬШИЙ КАМІНЬ Я НАРОДИВ ЗА-
ВТОВШКИ ПЯТЬ МІЛІМЕТРІВ. САНЧАСТИ-
НА ЗАВОДУ "РАДІОПРИЛАД" КОЛИСАЛА
МАЙБУТНІ ХВОРОБИ. В МІЖЧАССІ НАРОД-
ЖЕННЯ КАМЕНІВ ВОДИ НЕ БУЛО. ГРІШНИК
ПИСАВ ВІРШІ ПРО ВІЧНЕ. Я ПІДІЙШОВ.
ПІВГОРИ ЗАСТУПИЛО ІДЕЮ: ГОВОРИ-
ТИ ДРУГУ ЩО МЕНІ ТАК ХРЕНОВО? ЩО В
ЛІКАРНІ ПРОСТО НЕ МОЖНА ПОХАВАТЬ
ВЧОРАШНЬОЮ ЦНОТОЮ... Я ДОДОМУ
ПРИЙШОВ НА ДОБУ. ІНТЕРНЕТ МАЛЮ-
ВАВ НЕПРИХОВАНІ СПОМИНИ. ЛЮДСТВО
ВИРІШУВАЛО: ЧИ ВІДІМКНУТИ КИСНЕВУ
МЕРЕЖУ ВІД ПАЛКИХ КОХАНИХ НОЧЕЙ? Я
Й НАСПРАВДІ Б ЛІКАРНІ НАРОДЖУЮ СЬО-
МИЙ КАМІНЬ. В САДУ БОЛЕЙ ЯПОНЦІ КО-
СИЛИ ТРАВУ...

Ніби-то – 17

Світ незрячий,
тому обережно – філософи цього не кажуть.
Навіщо у камінь істини жбурляти гирю солі.
На волі й горобцям до школи ходити,
сіно косити, писати Буквар.
На вівтар роки людські складати.
А сестри? Голубки...
...Усякий має право на пізнання.
... Лиш зрання Україна ще цвіла.
Завагітніла. Край дороги сіла.
Чи то в снопи пошкандибала
Івана-сина годувать.

Якби то знать, що на сніданок завтра буде...

Ніби-то – 18

А секс? Який це дискурс без полови.

В діброві ліжка всі стоять.

їх доля лиш перекидає в паморозь обставин.

Цілунки зріли в очереті.

Хтось кошик зваби вкрав,

так руку злодія одразу прив'язали до стовпа.

Краєвиди тоді видніш усіх наземних тіл...

... І досі ніхто не знає, що сексу вже нема.

И не буде. Лише долівка снів.

Найкраще – де твердіше. Найглибше – де миліше.

Тут головне, щоб не розлить узвар,

бо через парочку століть і його не стане.

І будемо романи всі читать,
як заправлять оцим облудним ділом.
І секс у пресі прославлять...

Ніби-то – 19

Ну що ж, за жанром це була перемішка-удалинка.
Іронії копалинка.

Не те, що всі узуті, але й навсидячки розкуті.

Вертепний човник історичний,

А налягли на весла – архетипи розлетілись врізнобiч

... На піч полізла Настя з кумом,

городину збирать, бо осінь.

Три кабаки і просинь від кохання,

що у защібці дрімала.

Може колись наверне і роздадуть млинці...

Отак і наше щастя. Його як вогник розпалю.

Колишеться серед сусідніх зір...

Десь греблю добивають, щоб рибі не йнялося їсти

Присісти б в гречку, бо хтось побачить.

Не зурочить...

Пороги. Зимовий берег. (Мед санчастина заводу
"Радіоприлад"). 02.02. 2007. 14 год 55 хв.
Пороги. Галерея-2. 04.02.2007.11:32:05.

>

___________________________________________________________________

п