.
Володимир Селiванов
Пектораль
Брату Юрiю
Мив відблиск пекторалі увійшли.
Вже майстер наші профілі доводить.
Ірже табун. Шаленна ніч глухої німоти
Молодиковим оком тче сувій народів.
Литво нуртує в спразі диких форм.
І ковшик справжню відкрива покрову лиць
Увічнитись, чи непомітно знов літати в бор
На здійсненість питати дозволу сторіч?
На забаганку думки, на тiлесний
корм?
Табун затих. Не знаю як тут
бути.
Вже майстер гасить піч.
Обличччя вже не візьме душ отрута.
Не встиг. Увічнився. Жорстока таки ніч.
Одразу пектораль твоя людьми забута...
<...................>