.
Володимир Селiванов
Епiчне…
1
Прокручується смисл у
незабутнім. Зима. Вишня з-під льоду проситься додому: "Пусти!".
Батько-мати готують піч для спомину. Дрівця ледь горять. Німецькі танки розстрілюють
батальйон за дорогою. Тиша тиш. Контузія непередбаченого долею етносу.
Поступове виділення свідомості з соціалістичного завтра. Я Українець. Баня
Сокульський, що ніколи не йде на компроміс. Коловорот національних втеч йому
чужий. Підім'яв один танк, але їх тисячі.... Не хотів тікати. Виростав смертю
у поводиря.
2
Терпінь, горінь, теплінь у немовля. Зіп'ята шкура у ведмедя. На Оболоні,
на тихім спокої сумлінь, рубали серце журавля. Лети, журавчий дух правічний.
Там осінь, потяг-звіздоліт. Упали дзвони на всевишнє. Дядько Панас он
мавзолей повіз... Торуєм думу великодню. В усіх писати хист, а як стоїш біля
безодні – протяжний дрист...
3
Дударики, дударики, ду-ду-ду-ду. Вийшов блазень віхоли не у ту трубу. У
коловорота шовк запіксь, у поета хист запив. Як вилами стирали мавзолей, в
літератури тріснула мігрень... Сон-трава да не сон-рука. Вийшла дівка з гопака. Отака! Вам – комарика. Нам – дударика. Будем пити-жить. Будемо любить. Ить...
4
Гаряче на крилах літ метафору
стрічать. За фактурою слів ослів не знать. Он метелик у вікно. Буде молоде
вино. Гей-трава ледь жива. Римський ліс дударика завіз. Каналізація прорвала.
Міграція безпорадності впала. Коси зачиняємо, двері зашиваємо. От біда.
Горілка як вода. Поїдемо на Євфрат. По суперфосфат. Річку зберемо. Траву
посіємо. Вишня та акація. В нації навігація. Всі вже мов кроти. Дякую, лиш не
ти...
5
Спасибі пострілу стеблини. І
пісні в прозі журавля. Без ніжок і в драбини немає слова з вівтаря. Спочинемо
на лівім оці, а п'яте віддамо в ломбард. Там на торішнім сіні й досі ганяють
миші у більярд. Це про словесне грімголосся. Про націо-тихий плин.
Просвітлення душі. Колосся. Етнічний сірий млин. Крутися, колесо достатку.
Волайте, люди-жорнова. У вулику не ту знов матку коронували на "жона".
Прокукурікаєм як свині. А сиром встелим полігон. Картаті дурощами дині. Розбито
красний ескадрон. Горнися, історична пам'ять. Я воду п'ю не із відра.
6
На шпаринах епохи давлять. А тут судьба лягла сама. Отак і котиться вареник. Отак і ніжиться дощем. У школі
пальмовий кренделик забризкали ізнов борщем. В Сергійка очі, як волошки
босі. А Панч у п'ятий клас пішов. А Паша Загребельний досі на молотарці із серпом. А
Баня Драч, вчорашній геній, троянду молоді поніс. Отак ростем аж через східні
двері. Нас не зупинить тихий ЛІТ. А в етносу зелені дині комар удачі знов
повіз. У парадигми очі сизі. Із дрів у нас –один рогіз. Іще в FM закинемо орільські лілії, тоді помріймо про Едем. Опівночі в дівчат
Карибії любов аж приска із морфем. На хвіртці пліснява, мов квітка. Тебе не
поцілую ще. Галузка болю, моя тітка, схилилась на важке плече...
22.08.2003.
<...................>