.
.
     Антиеротичний сонет

Кліше квартири. Білий телефон,
що кучерями дроту зв'язав мене з тобою.
Урвалась музика і згас легкий плафон
над модною німецькою тахтою.

На тлі вікна твій стан, як темний сон – 
якби не хміль, назвав би все туфтою.
Панчох твоїх мережаний капрон
сповза із ніг, мов крига за водою.

Спітніла ти - почув крізь дух духів...
Люблю твій піт за те, що він природний,
 
але чуття дають зворотний хід.

Прощай, красуне! Де мої штани?
Я щось заслаб – не годен я сьогодні...
Накинь халат. Панчохи натягни.

>
.

п

_________________________________________________________________