.
. Антиеротичний сонет
Кліше квартири.
Білий телефон,
що кучерями дроту зв'язав мене з тобою.
Урвалась музика і згас легкий плафон
над модною німецькою тахтою.
На тлі вікна твій
стан, як темний сон –
якби не хміль, назвав би все туфтою.
Панчох твоїх мережаний капрон
сповза із ніг, мов крига за водою.
Спітніла ти - почув
крізь дух духів...
Люблю твій піт за те, що він природний,
але чуття дають зворотний хід.
Прощай, красуне! Де
мої штани?
Я щось заслаб – не годен я сьогодні...
Накинь халат. Панчохи натягни.
>
.