.
Маєста
В лідійських звабах
віку Золотого,
де царствує i ніжиться Селена,
зустрів я маєстатного Пуссена –
він малював з натури однорога.
Шляхетний майстер запитав у мене,
в які раї веде моя дорога.
Я відповів: у царство Білобога,
де синє й жовте вроджують зелене.
Перепитав увічливо маєстро:
– В Аркадію?
– Та ні. Йду в Україну,
втікаю з Малоросії, мосьє.
Там, майстре, має збутися маєста...
Пуссен узявся знову
за картину
й прорік поважно:
– Кожному своє.
<.........................>
.