.
.Не «аки обри»
Пливуть купальскіш
зронені вінки:
один - на тиховодь, другий – на бистрину.
З Орелі – м'ятні пахощіц п'янкі
Із домішком труйзілля й полину.
Тут вільний я. У силах. Божество.
1 голос плине до могил на обрії,
i стверджує накупане єство –
ти тут безсмертний, а не «аки обри».
Не «аки», навіть як тебе не стане:
засвітить свічку ніченьки зеніт,
i свічка та твоім же зором гляне
на оріїв орільський краєвид.
.
<.........................>
.