.
* * *
Юрію Буряку
Приватний рай. Під
грушею колодязь.
В його околах плавають грушки.
Сідаймо, брате, на оцій колоді –
хай ще помліють в пічці галушки.
Гарячий дух друківських галушок
не притомив захатній подих кропу...
Сідаймо, брате. Цей сільський душок –
це, власне, дух Центральної Європи.
Ти промовчиш... А що казати, брате:
воно таки серед Європи ми
сидим під грушею i мислимо про втрати
землі цієї полонянки тьми...
А ніч вкраїнська. Боже, дика ніч! –
як ця розкидиста дрібненькоплода грушаi
Мовчімо, брате... Очевидна річ
мовчанкою історію не зрушиш.
<.........................>
.