. .
Семен Заславський
Дiти Дніпра [1]
Тих вже нема, а ті
далеко,
Як
Сааді говорив колись.
О. С. Пушкін
Це місто ніколи не
збідніє талантами. Люди різних націй жили і творили тут і не можна уявити їх
життя і творчості без української мови і культури. Дмитро Кедрін, Вадим Силур, не
так давно померлий у Парижі російський відомий прозаїк Фрідріх Горенштейн –
усі діти Дніпра (так завжди скорочено звуть Дніпропетровськ його жителі).
...Розметала доля по всьому світу моїх друзів.
Але хіба може людина позбутися пам'яті про землю, де минули дитинство,
юність? Нещодавно мій друг юності російськомовний поет Аркадій Штипель
надіслав свою поему, таку українську не тільки за мовою, але й по духу. І я
відчув, як він тужить за Дніпром у Москві – так, як, мабуть, Ісак
Кобринський[2] в Ізраїлі, як Семен Бурда
у Нью-Йорку, як Анатолій Якобсон в Іркутську.
Всім їм і багатьом іншим
я присвячую цей свій вірш, який так несподівано прийшов до мене вночі, нібито
хтось надиктував його. Тож нехай він буде надрукований поруч із поемою мого
друга.
Тополина
Україна –
Крик
лелеки ув імлі.
Біла хата, як руїна
В почорнілому селі.
Хто
тут був? Кого немає? ...
Віддзеркалений в ставку,
Мов перлина, місяць сяє
На Чумацькому шляху.
Срібна стелиться дорога,
Де синіє біла сіль.
Де
збираються до Бога
Наші душі звідусіль.
Де стихає спів Мамая,
І в небесний рідний дім
Він коня свого вертає
І вертається із ним.
Де і скіфи, і хозари
Промайнули, ніби тінь, –
їхні душі, як Стожари,
Осявають височінь.
...Ніч, безодня. Тихо-тихо.
Вулик зоряний гуде,
Де минуле ходить лихо
І майбутнє лихо йде.
Та рясніє цвіт калини,
Як завжди, на цій землі...
Тополина Україна –
Крик лелеки ув їмлі. .
__________________.
[1] Було надруковано у альманаху «Хроніка 2000» (стор. 649–650) / випуск 73, Київ,
2007.
[2]
Исак Кобринський (вiн же – Олександр Кобринський)
_______________________________________________________________________________