Бова
Домовина ночі. Мряка.
Брешуть лиси в очереті.
Виє пес як вовкулака.
Я питаю: "Де ж той третій?.."
Бова каже:
"Жартівнице.
Дай уста скоріше Бові."
(Я для нього таємниця
І запроданка любові)
Бова гримнув металево:
(Я завмерла у напрузі)
"У коханні, королево.
Зайвий Бог, – не те, що друзі."
Заскавчав собака тихо.
Розповзлось віконне скло:
– Не чекали? Повезло...
(Принесло ж тебе на лихо!)
Розв'язавсь язик у Бови
(Зайвий гість, та говіркий),
Тільки присмак у розмови
Був полиново-гіркий.
Третій просто верз
дурниці
І сказав нарешті Бові:
"Відьма ця не таємниця,
А запроданка любові..."
Хай йому., поганцю,
трясця!
Чом зненавидів мене?
Він – нічий – вогонь нещастя
Я – кохана – запальне...
Гість знущався: "А
провина
На обох вас. гультяї!"
В ніч пішли, як в домовину.
Нелюбові палії...
.
>
.