.
Морозко
Я пасербиця.
Мачуха-любов
Мене щодня жене із дому в хугу. .. .
Ось тут з Морозком тамували тугу...
Ось тут Мороз чуття
переборов.
Цяцянки-обіцянки – гарні чати.
Кощаву, до самих кісток пробрав.
Казала же – не треба поспішати.
Казав: багато в лісі інших справ...
І нагородження невдовзі відбулося
Так князь рабинь
одарював колись:
Мої персти, одежа і волосся
Від діамантів кригою взялись...
А донечка любові
білотіла
У ліс ходила по моїх кроках.
Й розповіла, що той Мороз в роках...
І що вона в його руках жахтіла.
"Не всіх, – казала, – можна підкупити..."
Мені однаково, однаково!
Але
Її язик нехай обсядуть пипті,
Йому відлигу березень нашле!.
.
<............................>
.