.
* * *
Жовтнева ніч. З душі
верне.
Жовтнева ніч – вінець зажури.
Жертовність за "люби-мене"
І примхи – ситості тортури...
Земля заклякла від
знемоги:
Як дочекатися червця?
Знести зимові перелоги.
Живою вийти з-під мерця...
Верзеться в димовій
кужелі
Червневий сторож між рядків...
А хробаки сотають жили
З остовбурілих буряків...
Ховрах винаджує затято
Високу співанку з сюрчка.
А місяць злиться: хмар багато.
Та всі зіслизують з гачка...
Ручай смуткує в забутті:
Коли б свояцтво не втручалось.
Коли би річка не пручалась, –
Я б не пліснявів в
самоті...
Тремтить амброзії рука:
Ах, на Олімп не зазивають.
Б'ють у підгорля, з ніг збивають
Шари отруйного пилка...
Снага чуттєва швидко
тане.
Що нам робити, жовтне мій?
Втопляти очі у сметану,
Чи куштувати сиродій?
Щоб не було про звабу й
згадки.
Годуй пожданиками з жмень.
...Що то на пуп'яночку? Цятки?
...Це сонце! Боже, добрий день....
.
<............................>
.