.
* * *
Співпобут, зайвий
клопіт... Анізащо!
В догоду статі бавити ледащо?
Двигтіти від запеклості, бурхати
І вивергатись вдосвіта із хати:
З облуди – у відразу...
Шлюб – угода
З параграфами двосторонніх благ.
Жіночий привілей – дивитись згорда
На відчай одиначок-бідолах...
Ти бачиш із сажа
хижачок, льохо!
I облизнями кормишся,
святохо...
Чом стало млоїти сердешну навесні?
Стидні дурниці бачила вві сні...
Права на поштовхи і
самозабуття,
Терпіння гумове, омана зору...
Авжеж, жалій розчавлену
потвору.
Яка спаплюжила твоє життя!
Був чоловік і в мене. Був та
здимів.
Тому я знаю, що це – самота.
Чоловікам, цій голі нещадимій,
З мого вікна кивас блекота!..
.
<............................>
.