.
.
* * *
Я знов прийшов до тебе
звіддаля,
село моє гречано-картопляне.
Пасеться у траві безкрилий янгол -
на ланцюгу прив'язане теля.
І хата під осиками стоїть,
нікуди не збираючись в дорогу.
Вітряк за журавлями, слава Богу
у вирій не подумає летіть.
Рости деревам, де вони ростуть.
Не утечуть: ні річка, ні озерце.
І я стою у світі цім по серце,
куди не йду, а залишаюсь тут.
.
<.......................>
. .