.
.
Цикута
(фрагмент)
У камері, але без стражів,
де м'якнуть голови
безстрашні,
у камери, з вікном без грат,
цикути чашу кип'ячену
ждав, як безсмертну наречену,
а не як смерть свою Сокрт.
До нього в камеру пророки
щодня ходили на уроки.
- Хвала Сократу! Чим живеш?.. -
по праву світоча на світі
старий Сократ
не був самотнім
в житті своєму, в смерті - теж.
- О наш учителю, Сократе! -
благали учні бородаті -
втечи в блукаючи вогні!
А він сміявся:
- То від страти
нехай тікають сонцекради,
а я - Сокракт. Моє - мені...
- Втечи, моргала, як жаринка,
зоря через вікно без грат.
Та хто тікатиме від смерті
при усвідомленім безсмерті,
при йменні зорянім -
СОКРАТ?
На то, хто злодій,
хто незлодій, -
є ще духовний суд народів,
і є верховний суд віків.
Сократом випита цикута,
якщо подумать, - не отрута.
Цикута - це напій богів.
<.......................>
.