.
.
* * *
Холодний Яр
холодний аж пече
романтика сотається у полі
а тут і час від болю не тече
і тіні крон сахаються мов коні
гуляє поміж гіллям
давнина
не здавнена не збута не забута
трикратно відбивається луна
трикрактно розливається покута
провина наша нас
пече таки
та досить сліз бо й розум вб'ють скорботи
терпіння вже стискає п'ястуки
й навіть покору сповнюють гризоти
ще ніч лиш
присмеркове немовля
сідає сонце та вогонь образи
запалює зацькована земля
укотре аби вразитись і вразить
і ледве ніч впаде в
зелений вир
все сплутається й зійде таємниця
святих ножів озветься поводир
і місяцем освятиться в криниці
>
.