.
Станси
Є. В., А. Д.
Обирать – що погости,
що краї – нема й дум.
На Василівський острів
я вмирати прийду.
Твій фасад темно-синій
я в пітьмі не знайду,
поміж вицвілих ліній
на асфальт упаду.
І душа, безустанно
поспішаючи в тьму,
промайне над мостами
в петроградськім диму,
серед мряки і квітня,
мов злетілий сніжок,
я почую привітне:
– Прощавай-но, дружок.
І вітчизни байдужість
тулячи до щоки,
два життя серед стужі
я уздрю з-за ріки,
– ніби сестри-дівчата
з неперейдених літ,
з того острова часто
хлопцю змахують вслід.
1962
.
>
.